« 2021. № 5 (161)

Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161).  С. 1035—1041

УДК 39:930(477.83+477.87=161.2)”07/11″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1035

НЕКРОПОЛІ ДАВНЬОГО ПЛІСНЕСЬКА В КОНТЕКСТІ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ТА ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ

ФИЛИПЧУК Галина

  • ОRCID ID: https://orcid.org/ 0000-0002-2768-6706
  • кандидатка історичних наук, наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  •  відділ історичної етнології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: galsoloviy@ukr.net

ФИЛИПЧУК Андрій

  • ОRCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2717-8234
  • заступник директора з наукової роботи,
  • Комунальний заклад Львівської обласної ради
  • «Адміністрація історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ»,
  • вул. В. Липинського, 54, 79024, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: archandrij@ukr.net

Анотація. Базуючись на археологічних матеріалах, у статті ви­світ­люється характер некрополів давнього Пліснеська ІХ—ХІІІ ст. Основна мета публікації полягає у з’ясуванні питання еволюції поховального обряду місцевого населення крізь призму етнокультурних та державотворчих процесів. Досліджено, що ґрунтові кремації ІХ—Х ст. репрезентували традиційні слов’янські захоронення. Курганний обряд на Пліснеську започаткували варяги (після русько-хорватської війни 993 р.), а згодом на могильнику ховали і їхніх слов’янізованих нащадків, та, можливо, й представників корінного населення. Масове закладання християнських цвинтарів у ХІІ—ХІІІ ст. також було зумовлене активними державотворчими процесами.

Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах системності, об’єктивності та історизму, а також на теоретичному аналізі археологічної експлікації.

Ключові слова: Пліснеськ, некрополі, поховання, сло­в’яни, варяги, етнокультурні та державотворчі про­цеси.

Надійшла 1.08.2021

Список використаних джерел

  • 1. Филипчук М. Пліснеський археологічний комплекс: теорія і практика досліджень. Вісник Інституту археології. 2015. Вип. 10. С. 38—64.
  • 2. Филипчук М., Филипчук А. Пліснеське городище у світлі нових досліджень. Пліснеські старожитності. 2017. Вип. 2. С. 7—17.
  • 3. Филипчук М., Шуй Н. Могильники Пліснеського археологічного комплексу як джерело до вивчення етнокультурних взаємовпливів на мікрорегіональному рівні. Вісник Інституту археології. 2006. Вип. 1. С. 71—85.
  • 4. Филипчук М., Соловій Г. Поховальні пам’ятки слов’янського часу Пліснеського археологічного комплексу. Studia Mythologica Slavica. 2014. Vol. ХVІІ. S. 37—56.
  • 5. Филипчук А. Давній Пліснеськ християнський. Львів, 2019. 64 с.
  • 6. Лівох Р. До проблеми початків церкви на Заході Русі. Археологічні дослідження Львівського університету. 2012. Вип. 16. С. 130—136.
  • 7. Livoch R. Wielkie kurhany latopisowego Pleśniska. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 2007. Вип. 11. С. 367—378.
  • 8. Филипчук М. Рятівні археологічні роботи в літо­пис­ному Пліснеську в 2001, 2003 рр. Археологічні від­криття в Україні, 2002—2003 рр. 2004. С. 328—333.
  • 9. Филипчук М.А. Дослідження Пліснеського археоло­гічного комплексу у 2007 році. Вісник Інституту археології. 2009. Вип. 4. С.  130—176.
  • 10. Liwoch R., Wykopaliska T. Ziemięckego na Grodzisku w Podhorcach. Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Коростень, 2008. Том. 2. С. 4—8.
  • 11. Филипчук Г., Филипчук М. До питання про хронологію Пліснеського курганного могильника. Пліснеські старожитності. Збірник наукових праць Адміністрації історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» на пошану Михайла Андрійовича Филипчука. Львів, 2016. С. 277—279.
  • 12. Филипчук Г.В. Нові матеріали до вивчення християнських могильників Пліснеська. Вісник Інституту археології. 2016. Вип. 11. С. 187—197.
  • 13. Филипчук А.М. Давній Пліснеськ: історія та міфи. Львів, 2018. 56 с.
  • 14. Михайлина Л. Східнослов’янський могильник кінця І-го тис. н. е. біля с. Ревне на Пруті. Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. 2000. Т. 2. С. 81—90.
  • 15. Ягодинська М. Слов’янський могильник біля Старого Збаража. Джерело. 1994. Вип. 1. С. 137—153.
  • 16. Баран В.Д. Давні слов’яни. Київ, 1998. 336 с.
  • 17. Филипчук М.А. Структура Пліснеського археологічного комплексу в слов’янський та давньоруський час. Вісник Інституту археології. 2009. Вип. 4. С. 3—21.
  • 18. Томенчук Б. Археологія некрополів Галича і Галицької Землі. Одержавлення. Християнізація. Івано-Франківськ, 2006. 327 с.
  • 19. Моця О.П. Населення південно-руських земель ІХ–ХІІІ ст. (за матеріалами некрополів). Київ, 1993. 160 с.
  • 20. Томенчук Б.П. Три періоди одержавлення Галицької землі: (Галицько–Буковинське Прикарпаття) за матеріалами некрополів ІХ—ХІІ ст. Археологічні студії. 2000. № 1. С. 235—243.
  • 21. Томенчук Б. Християнізація Галицької землі й ранні державотворчі процеси в Карпатському регіоні. Карпати: людина, етнос, цивілізація. 2014. Вип. 5. С. 67—74.
  • 22. Филипчук М. Державотворчі процеси в Українському Прикарпатті у VІІІ—Х ст. Вісник Інституту археології. 2006. Вип. 1. С. 58—70.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »