Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2021. № 5 (161)

Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161).  С. 1273—1280

УДК 398.3(477.87):159.922.4

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1273

ЕТНОПСИХОЛОГІЧНА СПЕЦИФІКА ОБРАЗУ ПОВІТРУЛІ В УКРАЇНСЬКИХ КАЗКАХ ТА БУВАЛЬЩИНАХ

ТИХОВСЬКА Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4663-5960
  • докторка філологічних наук, професорка,
  • ДВНЗ «Ужгородський національний університет»,
  • кафедра української літератури,
  • пл. Народна, 3, 88000, м. Ужгород, Україна,
  • Контакти: e-mail: oksana.tykhovska@uzhnu.edu.ua

Анотація. Мета статті — проаналізувати семантику образу повітрулі в різних жанрах українського фольклору.

Повітруля відрізняються від інших жіночих міфологічних персонажів (мавок, русалок) здатністю літати й владою над вітрами. Вона є амбівалентним образом, народна уява приписує їй диференційоване ставлення до чоловіків. Легенди, бувальщини, казки моделюють різні ситуації зустрічі головного героя з повітрулею, яка постає в них проєкцією архетипу Аніми. У чарівних казках повітруля може стати дружиною хлопця, якщо він викраде її крила чи одяг («Жона-повітруля», «Сопілкар Марко і повітруля», «Жінка, що мала крила»). Крила (одяг) повітрулі символізують її причетність до небесної сфери, до стихії повітря, також вони є магічною оболонкою, яка робить повітрулю невидимою. До прикладу: у казці «Жених-вуж і наречена-жаба» повітрулі постають як другорядний персонаж, вони допомагають головному героєві здобути бажане.

Отож об’єктом дослідження є українські казки, повір’я та бувальщини, героїнею яких є повітруля, а також фольклорно-етнографічна розвідка Федора Потушняка «Демони в народних віруваннях» (1940).

Предмет дослідження — етнопсихологічна специфіка образу повітрулі.

Методи дослідження психоаналітичний, струк турно-семантичний, структурно-типологічний, генетичний.

Ключові слова: міфологія, бувальщина, повітруля, чарівна казка, психоаналіз, фольклор Закарпаття.

Надійшла 7.10.2021

Список використаних джерел

  • 1. Кримський С. Архетипи української ментальності. Проблеми теорії ментальності. Київ: Наукова думка, 2006. С. 273—299.
  • 2. Ятченко В. Трансформація уявлень про смерть в карпатському фольклорі як показник екзистенційних прагнень людини. Науковий вісник національного Уні верситету біоресурсів і природокористування Ук раїни. 2009. № 137. С. 195—201.
  • 3. Ф. П. [Федір Потушняк]. Демоны въ народномъ вѣрованіи. Русская Правда. Ужгородъ, 1940. № 181 (30 августа). С. 3.
  • 4. Закарпатські казки Андрія Калина. Запис текстів і вступ. ст. П. Лінтура; упоряд. Г. Ігнатович. Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1955. 216 с.
  • 5. Легенди нашого краю. Редактор-упорядник П.Скунць. Ужгород: Карпати, 1972. 216 с.
  • 6. Франц М.-Л. фон. Архетипические паттерны в волшебных сказках. Пер. с англ. В. Мершавки. Москва: Класс, 2007. 256 с.
  • 7. Дванадцять братів. Закарпатські казки Андрія Калина. Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. Ужгород: Карпати, 1972. 239 с.
  • 8. Казки Буковини. Запис та літературна підготовка текстів М. Івасюка. Ужгород: Карпати, 1973. 240 с.
  • 9. Як то давно було: Легенди, перекази, бувальщини, билиці та притчі Закарпаття у записах Івана Сенька. Запис та підготовка текстів, упорядкування, передмова, примітки та словник — Іван Михайлович Сенько. Ужгород: Закарпаття, 2003. 368 с.
  • 10. Чарівна торба. Українські народні казки, притчі, легенди, перекази, пісні та прислів’я, записані від М.І. Шопляка. Упоряд., передм., приміт. та словник І. Сенька; запис текстів І. Сенька, В. Сенька. Ужгород: Карпати, 1988. 170 с.
  • 11. Максимович М. Дні та місяці українського селянина. Київ: Обереги, 2002. 188 с.
  • 12. Казки зелених гір: Закарпатські казки Михайла Галиці. Запис., упоряд. та ред. П. Лінтура, І. Чендея; вступ. ст. П. Лінтура. Ужгород: Карпати, 1965. 238 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »